стрімголов

Віталій Босий

Неначе сонце сходить там, де засинали ще учора І я був тихим немовлям, Хитав колиску й в небо нічне, чорне, З занепокоєнням вдивлявсь Й не бачив там нічого. Хитались й шибки - віяв вітер, Неначе в вікна заглядав, Проводив зорі непомітно, За обрій місяць проганяв. А вранці повертавсь в село І вештав сонними дворами, Кленовим кронам розправляв чоло, Немов розчісував, та й знов Лугами і ярами. Чи пам'ятаєш, як асфальтом, босоногі, Ми мчали наперегонки тіням і грозам Й усі сердечні стужі та морози Скресали в наших люблячих руках. Тернистим шляхом човгали до мрії, Довірившись вмираючій надії, В дрімучі хащі несли щоєсили Ми наші незгасаючі світила. Бо найгострішим стрілам і булатам, Словам оманливим, болючим, не здолати Усе, що так палає в серці ясно. В твоїх й моїх очах вогонь не згасне. Не поведе у вічність за собою ніч - Їй ранок сипле зорями навстріч, Мітлою проганяє геть гнітючі сни За сивий горизонт нічної пустоти. Це все закінчиться і прийде світанок, Розійдуться врозтіч чорні тумани, Лишать за собою прозорий серпанок І синього неба розлогі поля. І я точно знаю, що будемо плинуть В безмежнім потоці сьогоднішніх днів. Бо серця тривожного стукіт не кине, І чесного слова не сплутає гнів.

14.10.2023

0

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1149

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11424