Полин
Немає наших, як і ваших Усі свої й усі чужі, Та я, у пошуку інакших, Втішався спрагою душі. І гострі стріли, нищівні, Невинні спогади крилаті, Такі кохані й катівні - Цвітуть у роздумах строкатих. Й хтось ген порушить циферблат - Комусь невиправдано ниці Мої знедолені зіниці, Мій безоружний каземат. Я майорів в полиннім полі, Десь там, в розвої боротьби, Як требушети, мимоволі, Штовхали ядра ворожби. А я се бачив і мовчав Й знов заплітав снопи полину Та готував із нього чай Твоїм зборонцям безупинно. І лікував вогненне серце І напував коней твоїх Щоб у наступнім грізнім герці Неправих вигнали праві. Ти дивишся в моє буття, Неначе на свої пороги, І подоли мого майбуття Встеляють твої дороги. Та все ж щось гірчить твоє життя, На кшталт полинового цвіту, Й ворожі стяги в небі линуть Під такт твого серцебиття.
2021-05-21 19:47:06
2
0
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16848
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2113