У Джени закінчився час

Юлія Богута

Джена вдихала у груди дим, кида́ла за щоку таблетку, Пішки ходила між хворих людей, схожих на статуетки. Злісно дивилась як з пальців йшов смог, відходила мовчки далі. Чомусь люди думали Джена стійка й легені її зі сталі. А те що вбивають її — то пусте. Придумала все це, буває. І жодна потвора не кине палити, лиш фрази пусті кидає: «Це важко», «Я в стресі», «Мені так погано», «Та це ж все мине, ти ж це знаєш», «Я ж поруч не був, не палив, не димив», «Для чого ти знов починаєш?». А десь поміж ребер закінчився час, легені розбухли, завмерли. А з ними завмерла лояльність й любов, немов би та Джена — померли. А люди лиш скажуть, що їм так шкода. Відійдуть, від горя запалять. Най їхні легені охопить біда і щось їх так само спалить. Можливо тоді зрозуміють хоч щось, байдужі тупі статуетки. У Джени закінчився час та життя, а разом із ними таблетки.

2022-12-09 14:17:17

11

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Микола Мотрюк

Коли грали весілля на тентованій площадці - чув, що в якомусь регіоні України це називають шалашами...(колись це було популярним, робити такі весілля), до мене, чи до когось інших із хлопців, приходили "в дошку п'яні" гості, або "гості", яких на те весілля ніхто не кликав... і замовляли пісню, спираючись ледь не всією вагою на твоє плече, затягуючись цигаркою, дим якої випускали тобі в лице... а ти не зважаєш... й далі продовжуєш співати... не важливо, що тобі дере в горлі... спазмує, душить... А як важко має бути алергікам..? Не можу це собі уявити...

Відповісти

2022-12-09 15:33:25

Подобається

Юлія Богута

@Микола Мотрюк у мене при загостреннях йшов набряк і я кашляла по 40 хвилин, задихаючись.

Відповісти

2022-12-09 16:14:04

Подобається

Берніс Кірк

Ненавиджу цигарки, хоча в мене мама курила. Мабуть через це і торкатись їх ніколи не хотіла. Не можу переносити запах цигарок нормально. Якщо хтось нещодавно курив починаю кашляти. А якщо біля мене... А більше з усього бісять люди які навмисно курять біля тебе, коли ти намагаєшся трохи відійти і бачать, що тобі не подобається дим... Хотіла просто забрати коробку і тикнути в очі, щоб навчились читати. Та кого це турбує? Це ж тільки-но для свого задоволення. Але більше бісять батьки дітей, котрі курять біля них і нічого такого в цьому не бачать. Моя мама хоча б не курила біля мене і завжди це робила на вулиці і не дозволяла мені вдихати дим цигарок. А тут просто тупі батьки

Відповісти

2022-12-10 10:26:02

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12001

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5443