Літак
Юлія Богута
Намалюй мені цілий літак, хоч малюєш гарячим вогнем. Я не знаю, чому, але все ж, я боюся прокинутись в день, І дізнатись, що він згорів й обернувся в згорілий метал. Бо в ту мить розпочнеться війна, яку кожен із нас не чекав. Не хотів, не просив, і не звав. Обіцяв не дозволити знов. Мені лячно побачити мапу, по якій розіллється кров. Розтічеться по материкам і спотворить землю́ за мить. Мені лячно за цей літак, бо я бачу, що він вже горить. І ще мить, ще єдиний ковток, і не буде куди втікти. І не буде такої країни, до якої б могли б ми піти. Втратять сенси усі діалоги, перемовини й мирні слова. Я не хочу, щоб мапа горіла, щоб почалась нова світова. Написано про візит до Тайваню Ненсі Пелосі. Хай ця світлина буде єдиною з палаючим літаком.
2022-12-13 08:33:09
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Юлія Богута
@Ольга Лакримоса дякую вам
Відповісти
2022-12-13 17:34:35
Подобається
Лео Лея
Думаю, що все ще не закінчилося. Але нехай просто розвіється, як дим. Без наслідків.
Відповісти
2022-12-13 19:25:02
Подобається
Юлія Богута
@Лео Лея хочеться вірити, що так і буде
Відповісти
2022-12-13 19:25:34
Подобається
Інші вірші поета
Вічність Три стакани вина Можливо я тільки крик Так, я в нормі...
Інші поети
Gamila
@mariam_wael_2evw
NOVATOR
@petruha1307
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5703
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16640