Кожен раз по різному (& Domina Mortem)
Юлія Богута
Розкажи що робити, як в світі цім жити, Якщо в небі немає зірок. Хочеш сліз не пролити і вірно любити, Та боїшся ступити хоч крок. Ти не бачиш, не хочеш. Закритими очі Тримаєш. І мовчки, без слів. Більш надії не маєш, хоч в серці тримаєш, Те що вірою довго ти грів. Потім в темряві ходиш, та пальцями водиш, По холодному, чорному тлу. Серед попелу й болю про вічність говориш, Про свій сум по чужому теплу.
2022-11-10 20:41:17
13
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
Лео Лея
@Domina Mortem Ем... Я склади не рахувала, якщо що 🤗
Відповісти
2022-11-10 21:05:13
1
Domina Mortem
@Лео Лея на тих, хто рахує склади, Юля викликає поліцію, по секрету скажу
Відповісти
2022-11-10 21:08:44
2
Лео Лея
@Domina Mortem Оце добре, що мене попередили, не хочу поліцію😁
Відповісти
2022-11-10 21:13:00
1
Інші вірші поета
Бахмут на відстані декількох терцій Чорнило на пальцях (Song) Сонце у твоїх очах (Song) Байдужість
Інші поети
Avrora171717
@Avrora171717
breeze_
@breeze_
Bint __Abdoolrahman
@bint_abdoolrahman
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2206
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4907