Чотири. П'ять. Нуль
Чотири п'ять нуль. На моєму фронті спокійно.
Я жива. Я щаслива. Майже.
У душі моїй вітер зриває граційно
Кожну мить. І на серці тягарем зав'яже.
Я співатиму мовчки. Я пошепки плачу.
Я шукаю надію в серці. Ти воюєш - я зорі бачу.
І латаю в собі порожнечу.
Чотири п'ять нуль. На моєму фронті спокійно.
Ти живий. Я від цього радію.
Краплі неба вмирають на пальцях. Покійні.
Ми закохані в душі, на жаль безнадійно.
І зима вже розтала. Грудень місяць не діє.
Я хмелію від тебе. П'янію. Ти воюєш - а я шалію.
Кожна відстань як пневмонія.
Чотири п'ять нуль. На твоєму фронті спокійно.
Ти лежиш на холодній підлозі.
Ти вернутись додому не в змозі.
Обійняти мене по дорозі,
До батьків, що у вічній тривозі.
Я кохаю тебе усім серцем, чуєш?
Я кохаю тебе. Просто вір.
Просто вір, що мене відчуєш,
Кожним дотиком своїх вій.
І надія розтопить безжалісну кригу.
І надія у серці зупинить війну. І настане відлига.
Відлига у душах, де я потону.
І все буде спокійно. І все буде прекрасно.
І все буде так, як колись, до війни.
Ми усміхнені будем, не стане нещасних.
Просто знай, що люблю й обійми.
Чотири п'ять нуль. На нашому фронті спокійно.
Ми живі. Ми щасливі. Разом.
Лише попіл на дні гріє меланхолійно,
І стихійно виспівує джазом.
Та я знаю, що з часом, і це пройде.
Увесь біль, наче кров по тонкому лезі,
Але час навіть це зітре.
І війна теж колись пройде.
Ось чого моє серце жде.
2022-12-08 08:43:44
11
10