Ранок у Дніпрі
(кілька відчуттів і спостережень) Холодне повітря у заспані очі потоками, хвилями, мов маяття з думками своїми до пізньої ночі, до сну без видінь чи то до забуття. Жінки у пекарні запросять на каву. Ще до відкриття тонкі аромати. В маленьке горнятко гірку і ласкаву, наллють (мій бензин) і попросять: “Не спати”. Закохані люди, що на тротуарі стоять і вже зараз в боки́ розійду́ться. Ніхто не завадить прощатися парі – швидкий поцілунок. І знов обійму́ться. Роса на газонах, туман у низинах І сонячне світло слабке, світанко́ве. Приємна буденність в коротких годинах. Мій шепіт: “Люблю своє місто ранкове“ 23.ІІІ.2021 р., Дніпро
2021-03-28 09:31:19
3
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2499
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2219