Ранок у Дніпрі
(кілька відчуттів і спостережень) Холодне повітря у заспані очі потоками, хвилями, мов маяття з думками своїми до пізньої ночі, до сну без видінь чи то до забуття. Жінки у пекарні запросять на каву. Ще до відкриття тонкі аромати. В маленьке горнятко гірку і ласкаву, наллють (мій бензин) і попросять: “Не спати”. Закохані люди, що на тротуарі стоять і вже зараз в боки́ розійду́ться. Ніхто не завадить прощатися парі – швидкий поцілунок. І знов обійму́ться. Роса на газонах, туман у низинах І сонячне світло слабке, світанко́ве. Приємна буденність в коротких годинах. Мій шепіт: “Люблю своє місто ранкове“ 23.ІІІ.2021 р., Дніпро
2021-03-28 09:31:19
4
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1353
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1108