Ранок у Дніпрі
(кілька відчуттів і спостережень) Холодне повітря у заспані очі потоками, хвилями, мов маяття з думками своїми до пізньої ночі, до сну без видінь чи то до забуття. Жінки у пекарні запросять на каву. Ще до відкриття тонкі аромати. В маленьке горнятко гірку і ласкаву, наллють (мій бензин) і попросять: “Не спати”. Закохані люди, що на тротуарі стоять і вже зараз в боки́ розійду́ться. Ніхто не завадить прощатися парі – швидкий поцілунок. І знов обійму́ться. Роса на газонах, туман у низинах І сонячне світло слабке, світанко́ве. Приємна буденність в коротких годинах. Мій шепіт: “Люблю своє місто ранкове“ 23.ІІІ.2021 р., Дніпро
2021-03-28 09:31:19
3
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2648
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5195