Коріння
Ми забули усе, Де ж коріння моє? Обросло у брехні. Все не так, Все не ті Дописали за нас Урядовий указ: Вирубати ліси, Попалити шляхи, Замести і прибрати, Неугодних убрати, Мову нашу до тла, До самого шрифта Поміняти місцями, Що ж то сталось із нами? Ми забули усе. Де ж коріння твоє? Головою в стіну. Помолився хресту? Якщо легше не стало, Тоді двічі замало, Тричі - згадуй Алаха, Крішну, Будду і Брахму. Може хтось відповість Або щось оповість, Як забули усе, Поховали старе, А нового нема - Взнати б Бога ім'я? Чи прожили правдиво, Щоб повірити в диво, Якщо сонце заснуло, Ми були чи не були? © Богдан Кухта 2020
24.11.2020
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Оксана Климко
Надзвичайно правдиво❤️
Відповісти
26.11.2020, 15:59
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2553
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9585