Коріння
Ми забули усе, Де ж коріння моє? Обросло у брехні. Все не так, Все не ті Дописали за нас Урядовий указ: Вирубати ліси, Попалити шляхи, Замести і прибрати, Неугодних убрати, Мову нашу до тла, До самого шрифта Поміняти місцями, Що ж то сталось із нами? Ми забули усе. Де ж коріння твоє? Головою в стіну. Помолився хресту? Якщо легше не стало, Тоді двічі замало, Тричі - згадуй Алаха, Крішну, Будду і Брахму. Може хтось відповість Або щось оповість, Як забули усе, Поховали старе, А нового нема - Взнати б Бога ім'я? Чи прожили правдиво, Щоб повірити в диво, Якщо сонце заснуло, Ми були чи не були? © Богдан Кухта 2020
2020-11-24 18:59:49
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Оксана Климко
Надзвичайно правдиво❤️
Відповісти
2020-11-26 15:59:57
Подобається
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2407
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2698