... Спробуй ще...

Богдан Кухта

Ти питаєш себе: Ну, що ж тобі робити, Коли не Можеш зібрати пазл? Коли не Склеїти вазу? Коли не Відновити Пошкоджені файли? Зачекай, Зажди, Спробуй ще... Від інших лише насмішки і кпини - Не оголюй спини. Зачекай, Зажди, Спробуй ще... Поціль в середину, Не вбивши дитину В собі. Для чого тобі Усі Ті Зауваження? Зачекай, Зажди, Спробуй ще... Можливо, вже досить Колекціювати дурниці? Зачекай, Зажди, Спробуй ще... Скільки говорити одне і те ж, Коли вже до тебе дійде? Зачекай, Зажди, Спробуй ще... Пробуй, Пробуй І не зупиняй- ся. 14.01.2022 © Богдан Кухта

2022-01-14 20:04:01

Інші вірші поета

А все-таки... Мукулатура Напиши мені вірш Мені казали

Інші поети

Lilya Foxyyy

@LillyFox

May Ling

@May_Ling54

Lincevskaia_16_17

@Lincevskaia_16_17

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

5028

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12607