... Спробуй ще...

Богдан Кухта

Ти питаєш себе: Ну, що ж тобі робити, Коли не Можеш зібрати пазл? Коли не Склеїти вазу? Коли не Відновити Пошкоджені файли? Зачекай, Зажди, Спробуй ще... Від інших лише насмішки і кпини - Не оголюй спини. Зачекай, Зажди, Спробуй ще... Поціль в середину, Не вбивши дитину В собі. Для чого тобі Усі Ті Зауваження? Зачекай, Зажди, Спробуй ще... Можливо, вже досить Колекціювати дурниці? Зачекай, Зажди, Спробуй ще... Скільки говорити одне і те ж, Коли вже до тебе дійде? Зачекай, Зажди, Спробуй ще... Пробуй, Пробуй І не зупиняй- ся. 14.01.2022 © Богдан Кухта

2022-01-14 20:04:01

Інші вірші поета

Відпусти Напиши мені вірш Перша любов Мені казали

Інші поети

TheCoalwalker

@TheCoalwalker

Юлія Мушак

@yulia_mushak

Ice Bear

@Tiana_VK

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

4646

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12294