30 років
Я народився в дев`яносто першому
І, очевидно, що не пам'ятаю
події першого року буття.
Кажуть:
проголосили незалежність,
Появилась конституція,
Обрали президентом Кравчука.
Брешуть,
що забули червоні часи,
Заховали глибоко
Партквитки.
Присягли на вірність
На новий стяг
В девяносто
якомусь
там
році.
Видумавши
нові вектори руху,
намалювали план
і стерли шлях у
Європу.
Кажуть,
Брешуть,
Видумують
І Стирають...
А мені що до того?
Я ще малий
І в мене є мама і ще
живий тато.
Вони усе вирішать.
Я вірю завз"ято,
Що їхня любов то не інфляція.
Така в мене, брате мій, мотивація.
Хоч побачу тебе через літ п`ять,
Ти мене за мої дурості пробач.
Старшим не завжди легше -
тож вибачай,
Краще піду заварю
чай.
Кажуть,
Брешуть,
Видумують,
Стирають...
Хай плавають чаїнки,
Як білі
пір`їнки.
Ми завжди були,
Як маленькі піщинки.
Кажуть,
Брешуть,
Видумують,
Стирають...
Щоб все перелічити,
потрібні роки.
Десь у цьому світі
є я і ти.
Кажуть,
Брешуть,
Видумують,
Стирають...
Згадай щось своє,
Посміхнись,
Подзвони
І привітай маму з
тридцяткою.
А вони хай
Кажуть,
Брешуть,
Видумують
І Стирають...
Наші слова на піску,
Засіяні
Римами
Незримої
Пам`яті.
Дай нам, Боже,
Па-м`Я-ТІ,
Дай нам, Боже,
Муд-рос-ті,
Щоб розрізнити істину,
Написану на піску.
Ри-
ма-
ми.
23-24.08.2021
© Богдан Кухта
#Poetry, #Поезія
2021-08-24 20:41:52
1
0