Крапля крові
Я взяв краплю своєї крові,
Розклав її на молекули і атоми.
Хто ми з вами
у цьому давньому місті?
Нащадки возвелителів,
тиранів,
диктаторів?
Ми - виживші,
Ми - доживші,
Пережитки
не дожатої епохи.
Рефлексуємо
Й щось пишемо
Українською.
І це уже було.
Язиком,
Наречеєм.
І це
усім
на зло.
Прямісінько у корпус,
Ударом
з правої.
Попав чи пронесло?
Хотів би, щоб боліло
Від усвідомлення,
Від переосмислення.
Історії продажних
Та запроданих,
не
наших
й не
чужих
Героїв.
Де правда в цьому світі?
Хто поміняв слова?
Поетів
Вже немає.
Вони - розстріляні.
Їх палітурки чорні,
Темні, мов смола.
Уже в макукулатурі.
Їх здали наші.
Наші!..
Може, навіть я
В котромусь із житів
Продав своє ім`я.
За кусень хліба
І червоного вина,
За упокій.
Мій, Боже,
Не рухай кров,
Не причащай
Петра.
Спитай, чи хочуть вони
В рай?
Їм жити б ще
на цій землі.
Для чого ти
Їм дав
вірші?
16.09.2021
© Богдан Кухта
#Poetry, #Поезія
2021-09-16 20:19:56
1
0