А все-таки...
Богдан Кухта
А все-таки Знову буде музика, Люди й надалі Співатимуть пісні. Сьогодні і завтра, В підвалі й на даху, На енному поверсі Звучатиме з розмаху. Бабіна, касета, Пластинка, болванка, Яка б не була Музична частинка, В тобі зрезонує, І ти оживеш, Плескатимеш руками, Відбиватимеш ногами І навіть головою у ритм, Качнеш, Авжеш… І щоб там не було, Яка б не підкралась біда, Один чи одна - Натиснеш на «плей». Міцніше за клей Прилипай вухами І разом із нами У танець качай Ліворуч, праворуч Із тими хто поруч. © Богдан Кухта 2020
2020-11-23 19:16:18
2
0
Інші вірші поета
Мукулатура Крапля крові ... Спробуй ще... Напиши мені вірш
Інші поети
.اليا.
@Aliasir
Reyshellzf
@Reyshellzf
Lovely Heart
@LovelyHeartForever21
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1923
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1239