Осінь
Блакитноока
Надворі дощить, і так важко, невдовзі настане початок осені, серце завмирає — знову гучно гримить, не світитиме сонечко — не спостерігатиме за його постаттю у тіні. Дівчинка декілька ночей поспіль не спить, здавалося, північ, та досі про нього думає, вітер усе на шляху зриває, а вона біля вікна замріяно сидить, та діяти надто пізно — він її не кохає. Усе літо пролетіло немов одна мить, ловили сонячних зайчиків, були й танці, й ніжні цілунки, сумно, та дівчинці до нього так сильно кортить, однак йти нема куди — він порвав усі її малюнки. © solenka
2021-08-28 11:23:47
8
0
Інші вірші поета
Рамки Чекати/писати/кохати зимова казка Чаю?
Інші поети
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9075
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5594