ЯК ЛЮДИНА

Квіла Безодня

Писатиму як людина Не скрін не скло і не сенсор руху Неначе мені не на цей потяг Та й загалом не дивлячись на годинник не лапаючи свого серця в пошуках чергового дива Що дмухає в вухо інсультом Минулого Писатиму не анонімно Крізь крінж шкарлупи ірреальності Ти приходив казав очі-ночі а направду відвертим так і не був Бо хто ж ним бути хоче Недоречно віддаю тобі кривдою смуток самотності Писатиму лаконічно Не відволікаючи повіками, не хапаючись зайвий раз за ліки Аби завдати потрібної вроди Мов котові шкідливому що встелив ноутбук Своєю щирою слиною Як цей рядок друкувала Коли збагнула що його й не було в мене Ніколи Та чи й варто заводити Писатиму аж поки не схудну поки не поглине поки не стане нудно Ти казав графоманія Така ефемерна безмежного стану На грані Від котрої як падаєш в воду то це вже не без спочину Кусаю за ногу Бо я Як людина пишу

2023-09-28 11:51:25

0

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

2185

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

2489