ЯК ЛЮДИНА

Квіла Безодня

Писатиму як людина Не скрін не скло і не сенсор руху Неначе мені не на цей потяг Та й загалом не дивлячись на годинник не лапаючи свого серця в пошуках чергового дива Що дмухає в вухо інсультом Минулого Писатиму не анонімно Крізь крінж шкарлупи ірреальності Ти приходив казав очі-ночі а направду відвертим так і не був Бо хто ж ним бути хоче Недоречно віддаю тобі кривдою смуток самотності Писатиму лаконічно Не відволікаючи повіками, не хапаючись зайвий раз за ліки Аби завдати потрібної вроди Мов котові шкідливому що встелив ноутбук Своєю щирою слиною Як цей рядок друкувала Коли збагнула що його й не було в мене Ніколи Та чи й варто заводити Писатиму аж поки не схудну поки не поглине поки не стане нудно Ти казав графоманія Така ефемерна безмежного стану На грані Від котрої як падаєш в воду то це вже не без спочину Кусаю за ногу Бо я Як людина пишу

2023-09-28 11:51:25

0

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

4133

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4996