ЯК ЛЮДИНА
Писатиму як людина
Не скрін не скло і не сенсор руху
Неначе мені не на цей потяг
Та й загалом не дивлячись на годинник не лапаючи свого серця в пошуках чергового дива
Що дмухає в вухо інсультом
Минулого
Писатиму не анонімно
Крізь крінж шкарлупи ірреальності
Ти приходив казав очі-ночі а направду відвертим так і не був
Бо хто ж ним бути хоче
Недоречно віддаю тобі кривдою смуток самотності
Писатиму лаконічно
Не відволікаючи повіками, не хапаючись зайвий раз за ліки
Аби завдати потрібної вроди
Мов котові шкідливому що встелив ноутбук
Своєю щирою слиною
Як цей рядок друкувала
Коли збагнула що його й не було в мене
Ніколи
Та чи й варто заводити
Писатиму аж поки не схудну поки не поглине поки не стане нудно
Ти казав графоманія
Така ефемерна безмежного стану
На грані
Від котрої як падаєш в воду то це вже не без спочину
Кусаю за ногу
Бо я
Як людина пишу
28.09.2023
0
0