.-.-.-.-.

Ден Щусь

Живеш з думками про тих кого втратив: Хто просто пішов, а кого смерть з собою взяла, Хто зрадив колись, хтось просто забув... Комусь довелося надовго піти туди, Де й смерть досі блукає, шукає наступних. Тяжко жити, як серце розбите: Шукати в світі чиєїсь любові, Теплих обіймів, пошепки теплих слів, Можливо й не схожу на себе, Але все ж всім серцем кохану... Важко жити з думками: Як кулі вгризаються в мозок, І трощать, паплюжать всю душу Нагадують - мізерний ти насправді Супроти всіх інших гігантів... Складно жити у світі самотнім, Коли вже і сам без маски не можеш, Коли і спробував відкритись, Але не отримав ні радості, ні щастя - Лиш біль та ще більше питань. Нікому не легко в цім світі вже жити: Життя справді, як бій, але без правил, Але ти мусиш триматись, щось ще горить, Щось хороше, схоже на світло в тобі; Прошу збережи це в собі, людино, збережи.

2020-02-29 16:39:06

Інші вірші поета

Почуття Мушу і повинен? Ні! Заклик собі, щоб згадати усе -_-_-_-

Інші поети

yoona

@yoona_yeol

Діана Кирилів

@diana_kiriliv

Varisha Rehman

@varisha__rehman

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

4327

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

13159