-_-_-_-
Ден Щусь
Безглуздо якось, подумай, хіба ні? Плисти вперед, здавалося б на зустріч, Гадаючи, що це взаємно справді буде Та тільки, так виходить, що пливеш задовго А кораблик той все далі й далі відплива, А ти женешся все, лиш за примарою уже... Скажи чи не безглуздо ж це усе? Гнатися за тими - до кого крок назустріч, А від тебе десять... Aле маєш ще надію, Що так не буде довго, таке не буває вічно, Але все ж чи не безглузда ця гонитва вся?
2020-02-26 20:32:55
2
0
Інші вірші поета
Почуття Мушу і повинен? Ні! 12.34.21 08.09.2001
Інші поети
Olena Кim
@lenhcikm
Ден Щусь
@apocalipt_b
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3851
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12573