08.09.2001

Ден Щусь

(18+)
Пітьми підступні щупальці паплюжать сни, Ти не бачиш, але небо розлітається на друзки. Можливо ти не такий вже й божевільний, Хоч голоси намагаються довести твою нормальність. Смерть переслідує повсюди, куди не глянь, Вона з тобою, обдаровує холодною любов'ю. Ти не помиляєшся, якщо шукаєш дорогу В лісі мороку минулих своїх життів. Але пам'ятай, важливо озиратися навколо, Неба уламки падають на землю, Лише питання часу, коли один із них впаде на тебе. Ти не божевільний, і не псих, і не з нормальних, Один з мільярдів стражденних душ, Котрі намагаються надати сенсу своїй ході в нікуди. Життя таке, що змістовна в ньому лише смерть, А все навколо, і в тобі, на розсуд власний дано. Ти не програєш, якщо підеш не так, як інші, Ти не виграєш, якщо піднімешся на вершину гір, Все що отримаємо в кінці своїх страждань Єдина змістовна і така холодна смерть. В цьому вся безглуздість і чарівність нашого життя..

2021-05-08 19:01:40

2

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11523

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

43

33

8371