Відвертості
О, ні! Я зовсім не свята, Такого я й не говорила. Яким би не було моє життя - Та все ж готова я розкрить вітрила. Я буду впевнено ходить по морю, Мій корабель міцний, зовсім не хиткий. З ним я впевнено все зло поборю, Яким би вже не було вертке. Добро моє уже не за горами, А разом з ним кохання й радість. Вони ідуть там десь дворами, Аби лише не тягли в старість. Так, я зовсім не свята, Можливо груба деколи, відверта,  Але ж і чесна, досить молода, А значить все іще попереду.
2020-11-17 14:03:03
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lelyana_ art
Прямо мої сьогоднішні думки😊😉
Відповісти
2020-11-17 19:18:17
1
Князь
Прекрасные слова...
Відповісти
2020-11-18 16:42:40
1
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2655
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5340