Весняний дощ
Анастасія Заматевська
Люблю весняний дощ – кристально-чистий, прохолодний. Летить із пухкотілих товщ цей пан прозорий і всевладний. Він проникає в землю спраглу, напоює її життям, пробуджує рослину задрімалу, насичує весь світ чуттям! Душа співає і лікує! Крізь шум дощу пташки кричать, вони смаки весни вже чують! З дощем приходить благодать! І вийду під проміння сонця, вдихну повітря - райдуга в мені, і широко відкрию я віконця – віконця радості в моїй душі!
2021-04-27 09:22:05
5
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Анастасія Заматевська
@Блакитноока дякую🥰
Відповісти
2021-04-27 10:34:09
Подобається
➒ ➊ ➊
Позитивно і по-дитячому. Пригадав рядки друга (рус.): ... И в поле подмигнул жучок, / Хороший, мол, ветровичок!
Відповісти
2021-05-05 08:14:39
1
Анастасія Заматевська
@➒ ➊ ➊ не в моєму стилі писати щось складне, може це і не правильно, але життя і так не просте, нащо ускладнювати😅😅 може я і не доросла до чогось серйозного, але в простих рядках я і відчуваю радість😄😄 дуже дякую за Ваш відгук 😊
Відповісти
2021-05-05 08:18:59
1
Інші вірші поета
Ти мені не чужий... Наболівші моменти Море думок Про українську мову
Інші поети
Apaylia
@Apaylia
Luu Herrera
@luuherrera77
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1778
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1992