Навіяно тобою

Анастасія Заматевська

Ти потираєш руки, дивишся у вічність, тримаєш криво посмішку свою. Ти крадькома перевіряєш дійсність, а я для тебе осторонь стою?! Оцінюєш броню мою на міцність? Я лялька у руках твоїх? Зворотньо проявляю гнучкість й хитрість, але ж душа моя палає, як на гріх! Ти можеш довго говорити різне, що інша є, що я тобі свята. А у мені завжди така образа брязне і серце в грудях щиро калата. За що життя таке складне й несправедливе?! Солодощавих од рядки вже терном поросли. Та все ж так хочу вірити у диво, а це все очі твої милі, що мене так потрясли!

2021-06-23 13:37:05

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Анастасія Заматевська

дуже неочікувано це чути насправді, дуже дякую за Ваш відгук😊 напевно, саме до цього мені і потрібно йти)

Відповісти

2021-06-23 19:01:04

Подобається

➒ ➊ ➊

Дуже-дуже гарно лягли слова. Довершена, закінчена думка. 10/10

Відповісти

2021-06-24 12:41:29

Анастасія Заматевська

@➒ ➊ ➊ приємно чути, дякую.

Відповісти

2021-06-24 12:42:44

Подобається

Інші вірші поета

Про дружбу Весняний дощ Самотність Люди між людьми

Інші поети

Veritas V

@veritas_v

Olena Кim

@kime_len

Margarita20

@Margarita20

Схожі вірші

Всі

Хрест - навхрест

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?

1929

Без вагань

МОРГАН РЕЙ

Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...

8351