Про українську мову
Анастасія Заматевська
На землі є безліч мов - маса вже про них розмов. Та про нашу - українську, мову наших прабатьків - не сирітську і не хлопську, а майбутніх поколінь - варто нам не забувати, чистоту оберігати! Бо вона є барвінкова, солов'їна, калинова, милозвучна і дзвінка, пречудова, золота, і прекрасна, гарна, ніжна, запашна, гнучка, розкішна, мелодійна, кольорова, материнська, колискова, багата, рідна і свята, навіть досить молода. Українську треба вчити, на весь світ її зростити. І назавжди пам'ятати - рідне треба шанувати!
2020-11-10 10:49:28
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lelyana_ art
Чудовий вірш 😍. Добре, що нас попрохали їх написати, як пам'ять залишиться 😊.
Відповісти
2020-11-10 15:08:43
Подобається
Інші вірші поета
Мій світ уяви Ти мені не чужий... Наболівші моменти Випробування
Інші поети
Ail
@ail_bookworm
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
Emily Mcbroom
@Lol_books
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4316
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3959