Море думок

Анастасія Заматевська

Одного разу я не погляну на тебе, Не посміхнуся на твій погляд, Твоє смс не привабить мене, Твій образ стане словом "спогад". Думок немає - думок море, Бути самою чи з тобою, (В душі звичайно ж)* А серце чисте чи ще хворе? Доба летить вже за добою... Ночами буду згадувать тебе, А днями думки відганять, В душі така печаль шкребе, Минулі спогади манять. І так хотілося собі сказать, Щоб схаменулася скоріш, І досить когось воспівать, "Давай, кицюню, будь мудріш!"

2021-04-24 14:55:21

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (11)

Сандра Мей

@Анастасія Заматевська Слухай якщо не складно і по твоєму бажанню можеш так теж допомогти розповсюдити проект?

Відповісти

2021-04-28 09:09:52

Подобається

Анастасія Заматевська

@Сандра Мей звісно, треба просвітити таких же знедолених😁

Відповісти

2021-04-28 09:11:36

Сандра Мей

@Анастасія Заматевська дякую💖💖💖

Відповісти

2021-04-28 09:12:06

Подобається

Інші вірші поета

Вільна правда Випробування Наболівші моменти Весняний дощ

Інші поети

Трояндочка

@Rose_Senorita

-Rayures

@Catalina_P

Virtoria

@Victoria_Sandulenko

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

9365

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5788