Наболівші моменти

Анастасія Заматевська

Це могли бути чудові моменти, їх прикрашати МИ могли б, але відкиньмо сентименти, як бачиш - МИ не потягли! Не варто скидувать на долю - ця владна жінка ні при чом, тим паче ТИ не руш слова про волю - Божу! ТИ покладайся лиш на себе в цьом! Я дякую обставинам, що МИ знайомі - це не просто слова. Все дуже наглядно, як в аксіомі, хоч від цих роздумів болить голова... ВСІ МИ щасливі будемо колись, хоча нащо "колись", коли є зараз?! І може слова ці комусь примітивними здались, та це нічого, бо я звичайний віршомаз...

2020-11-09 10:22:22

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Lelyana_ art

Який життєвий вірш 😊. Така ситуація в багато кого траплялась, але треба не здаватися і вірити в краще 😉.

Відповісти

2020-11-09 10:25:38

Анастасія Заматевська

@Lelyana_ art змінимо ситуацію, коли будемо тільки на себе сподіватися і щось робити для змін на краще 😇

Відповісти

2020-11-09 10:27:57

Інші вірші поета

Побудуй своє щастя Відвертості Про українську мову Подивися на мене...

Інші поети

EightNoAme

@EightNoAme

learner_

@learner_

BON BON

@bon_bon_c0xu

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

2663

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

5287