Люди між людьми
Анастасія Заматевська
Якби могли ми забувати, те зло, що роблять люди на землі, було б нам легше в світі крокувати, не натирали б голі мозолі. А зараз, як подивишся на долі, не хочеш в світі цім бувать. Всі змучені, бліді та кволі, гидуєш вже таких потурбувать. Вони ж турбують - безсоромні, їм байдуже на почуття твої, дають поради карколомні, одна хоч гідна?! Жодної! Агов же, годі, схаменіться, не треба бути зомбі між людьми, просто спиніться й оберніться - побачите й чужі труди. Подобається? Ні? Аякже! А ви ж такі самі були! Світ побудуйте вже інакше і просто будьте люди між людьми!
2020-11-18 11:56:23
4
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Анастасія Заматевська
@Князь спасибо, очень приятно читать такие комментарии, есть стимул не бросать это дело и писать дальше)
Відповісти
2020-11-18 15:59:47
1
Князь
@Анастасія Заматевська обязательно продолжайте, ваши стихи очень глубокие
Відповісти
2020-11-18 16:02:06
1
Lelyana_ art
Це вірш про мій вчорашній стан 😌.
Відповісти
2020-11-19 17:29:36
Подобається
Інші вірші поета
Ти мені не чужий... Вільна правда Мій світ уяви Наболівші моменти
Інші поети
His Queen
@his_queen0926
Leno4eek
@Leno4eek
hawaii_palmafa
@hawaii_palmafa
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12267
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2394