Ти, я і ціле місто...
Ту ніч запам'ятаю назавжди, блукання душ дворами міста, між нами прірва, ніякої вражди, а дружба наша геть двоїста. Ми йшли під ліхтарями неба, а руки наші, ні, не дотикались, і більше нам нікого вже не треба, хоч стіни поміж нами не ламались. Ти довго мені душу відкривав, навіть дещо більше ніж потрібно, ти струни мого серця розривав, не знаю, чи було тобі всерівно... Багато пам'ятаю з тої ночі - ті посмішки, ті жарти, ті слова; і фраза, що ти мовив очі-в-очі, вона мене до думки довела... - Стривай, ти їдеш завтра?- Так... - Залишся ще на день, будь ласка! Слова летіли, мов літак... Здалося, що навколо казка... Поїхала і душу твою сколихнула, але чекай мене не раз, на тому ж місці, де ніч огорнула й подарувала нам мільйони фраз!
2021-01-22 21:54:24
4
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1968
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1992