Побудуй своє щастя
Анастасія Заматевська
Ми бачили моменти щастя, зустрінуть нас вони не раз! Тендітно огорнуть зап'ястя, обернуться в мільйони фраз... З обіймами зустріну ніжність, з любов'ю огорну руками. Весна несе в життя нам свіжість - зеленими лугами та квітками... А кожен луг - душа людини, а квітка - то її думки... Життя подібне павутині, в якій павук господарює залюбки. І кожен побудує райський сад свій, де щастя він зустріне сам. Там буде завжди мир і лад в нім, подякуй ти лиш небесам!
2021-03-25 12:13:46
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
👏Право👏👏👏
Відповісти
2021-04-16 16:16:17
1
Анастасія Заматевська
@Сандра Мей дякую за підтримку😊
Відповісти
2021-04-16 16:18:22
1
Інші вірші поета
Мій світ уяви Вечірні пісні соловейка Самотність Ти мені не чужий...
Інші поети
Michael Mayrain
@Michael_Mayrain
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3081
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11848