А щастя вже не за горами...
Втопаю в плині почуттів,
відважно я борюся з ними,
як тяжко вибратись з кутів,
живучи мріями простими.
Якби я крила мала волошкові,
такі як очі у кохання,
не пошкодувала б поту й крові,
пройшла б усі випробування.
Немає чарів, я крокую літом,
дощів похмурих запах відлетів,
душа палає, наче самоцвітом,
емоції виходять з берегів.
Ходжу, шукаю - не знаходжу,
де притулити душу в самоті,
хто віднайде мою пожежу,
вгамує сльози ті гіркі.
Десь там, на небі, все вже знають,
як кажуть: "Доля всіх людей зведе!"
Якщо ж з життя хтось з них зникає,
майбутнє десь вже близько йде!
2021-06-05 14:59:52
6
0