До дитинства
Роки дитинства промайнули на селі,
Поки гасали ми квітучими степами
Або стрибали, як ті білки, по гіллі,
(За що й отримували деколи від мами).
Поблизу двору річка Лопань протікає,
І досі ходимо дивитись на качок:
Нас із сестрою це незмінно надихає
До філософських і безглуздих балачок.
За всі будильники точніші в селах півні,
А за солярій ефективніший город.
Тут гарантовано позбудетесь ви ліні,
Коли потонете у морі із турбот.
Пан Інтернет є у селі шановним гостем,
Його прикличеш тільки з бубном на горі.
Гучні та щирі звідусіль лунають тости, –
Немає значення, із приводу чи ні.
Сільські дороги як окремий вид мистецтва:
Чи то калюжа, чи ставок новий – хто зна?
Ну а ранимі душі, схильні до письменства,
На всіх поверхнях залишають послання.
Ну а весняний акомпанемент косарки,
Зимова ковзанка по черзі із заметом,
А щонедільні із сусідом любим сварки, –
Що, як не це, зростить в мені поета?
2022-10-30 13:23:12
4
1