Чуєш?
Анастасія Жукова
Чуєш Той тихий постріл? До нас поспішає Ворожа ракета. Чуєш, Вона вже близько? Свистить пронизливо, Шукає жертву. Чуєш, Як приземлилася? Уламки хатоньки Розносить хвиля. P.S. Написала цей вірш, перебуваючи майже на межі з окупованими територіями, звідки часто й активно прилітало. Свист мін, що наближаються, ніколи не забути.
2022-10-13 15:04:54
2
0
Інші вірші поета
Війна все йде Екзистенція До дитинства Дійсність
Інші поети
Clarissa Fairchild
@clarissa_fray
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4508
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4624