Війна все йде
Анастасія Жукова
Війна все йде, і не стихає Її важкий кульгавий крок. Моїм районом шкандибає, Лишає дим замість хаток. Тут «зарево» не є світанком, І не із льоду сипле «град». Повзуть полями руські танки, – Спішить «спасітєльний атряд». Тікають люди, а собаки, – Голодні, злі, всіма забуті, – У смітникових лазять баках Й кусають за ноги від люті. Що не зачинено, розбито Ракетой миру, хай їй грець. Туманом сірим місто вкрито. Чи близько тій війні кінець?
2022-10-13 14:32:19
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Анастасія Жукова
дякую ♥️
Відповісти
2022-10-20 12:20:08
Подобається
Антон Шаталов
Риторичне питання наприкінці мені сподобалося) добре🙂
Відповісти
2022-10-24 21:11:34
Подобається
Анастасія Жукова
@Антон Шаталов мені приємно🤗
Відповісти
2022-10-27 17:00:43
Подобається
Інші вірші поета
До дитинства Екзистенція Чуєш? Дійсність
Інші поети
Pirania Artist
@Pirania_Artist
GRAFO
@grafo
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16371
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6147