Як жила я й того не помічала...
Вікторія Тодавчич
Як жила я й того не помічала Яка в твоїх очах була блакить. Дивлюся в них – проходить тільки мить, А наче вічність я це відчувала. Скажи, як так, що завжди поруч ти, І тихий подих, усмішка, обійми А я шукала ідеал, що з фільму... І ледве не дійшла до самоти. Скажи чому твої тонкі вуста Ніколи погляд мій не зупиняли, Тепер я тут стою, стою без тями. У натовпі людей лиш ти і я. Як житиму тепер не знаю я, Бо інших зовсім вже не помічаю, Твої вуста та очі я... Кохаю! Як шкода, що так пізно їх знайшла.
2023-08-26 10:13:28
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
vasilisa petriv
дивовижно
Відповісти
2023-11-10 16:20:00
Подобається
Вікторія Тодавчич
@vasilisa petriv дякую💖
Відповісти
2023-11-10 16:20:17
Подобається
Інші вірші поета
Я повернусь... Камінь/камень Брехня ....
Інші поети
нnw αsω
@hnwasw14
Janocska
@Janocska
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1828
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1785