Як жила я й того не помічала...
Вікторія Тодавчич
Як жила я й того не помічала Яка в твоїх очах була блакить. Дивлюся в них – проходить тільки мить, А наче вічність я це відчувала. Скажи, як так, що завжди поруч ти, І тихий подих, усмішка, обійми А я шукала ідеал, що з фільму... І ледве не дійшла до самоти. Скажи чому твої тонкі вуста Ніколи погляд мій не зупиняли, Тепер я тут стою, стою без тями. У натовпі людей лиш ти і я. Як житиму тепер не знаю я, Бо інших зовсім вже не помічаю, Твої вуста та очі я... Кохаю! Як шкода, що так пізно їх знайшла.
2023-08-26 10:13:28
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
vasilisa petriv
дивовижно
Відповісти
2023-11-10 16:20:00
Подобається
Вікторія Тодавчич
@vasilisa petriv дякую💖
Відповісти
2023-11-10 16:20:17
Подобається
Інші вірші поета
Все це марно Віщий сон? Кохання чисте Я напишу
Інші поети
Vorozhka
@Vorozhka
Venti//
@ArchontOfFreedom
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3838
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2578