Я не смію, не можу. Чому?
Вікторія Тодавчич
Я не смію тебе називати своєю, Я для тебе ніколи не буду твоїм. Та чому коли бачу тебе – плаче серце, В голові розбігаються сотні рядків? Я не можу тебе покохати шалено, Я коханим тобою не стану. Чому, Тільки погляд один – як удар по легеням І повітря не маю? Немов не живу. Я не смію, не можу! Любові немає, Та чомусь мої мрії про тебе, і сни. Не люблю! Та чому знову миті чекаю, Коли враз озирнуся, а поруч є ти.
2023-03-09 14:23:56
13
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Eneli Fox
Неймовірний вірш)
Відповісти
2023-03-10 07:27:37
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Eneli Fox щиро дякую 🥰
Відповісти
2023-03-10 07:31:34
Подобається
vasilisa petriv
душевно
Відповісти
2023-11-12 16:40:53
Подобається
Інші вірші поета
Я не можу Дуель І наче вже й цвіте весна... Моє диво
Інші поети
Rogachova
@Rogachova
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3304
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9028