Час
Вікторія Тодавчич
Я на неї кричав, та не чула мене І до неї ішов – не пускала. У обличчя вдивлявся, та все це пусте Бо мене зовсім та не кохала. Я блукав, я кохання у світі шукав Ту, що серце обрало б навіки. Та владарка-любов все зробила сама, Закохався в найкращу у світі. І вона тільки з погляду знає про все, Що на серці своїм я тримаю. Я любов вже знайшов, це шукає й тебе, Тільки час хай для долі настане.
2022-11-04 08:39:24
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сандра Мей
гарно.
Відповісти
2022-11-04 08:46:04
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Сандра Мей дякую ❤
Відповісти
2022-11-04 08:49:59
Подобається
Вікторія Тодавчич
дякую ❤
Відповісти
2022-11-04 14:38:58
Подобається
Інші вірші поета
Як чую про кохання.. Намалюю Квіти Засинай...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6125
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2708