Слова
Вікторія Тодавчич
Коли уста твої розкажуть все, Слова, що так хотіла я почути, Я не побачу в них ніякий сенс, Вони для мене стануть просто звуком. Коли рука холодна знов твоя, Мої долоні хоче зігрівати, Відмовлюся. В тобі нема тепла, Ти з рідного, чужим зумів вже стати.
2022-12-01 15:21:52
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Так, це сумний результат(
Відповісти
2022-12-01 17:30:57
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Лео Лея дійсно... дякую ❤
Відповісти
2022-12-01 17:40:06
1
Інші вірші поета
Весна починається з серця Як жила я й того не помічала... Засинай... Ти чуєш мене?
Інші поети
Bohdana Chutora
@Bohdana_Chutora
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2754
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3216