Ти чуєш мене?
Вікторія Тодавчич
Ти чуєш мене? Ти не чуєш, я знаю, Бо крики мої застигають в душі. Кохаю! Кохаю! Страшенно кохаю! Обличчя ж моє не показує змін. Ти бачиш мене? Ти не бачиш, я знаю І жодного слова не скажеш мені. А я вже від тебе його не чекаю, Можливо змінився весь спектр відчуттів. Не чути, не бачити, навіть кохати Не хочеться серцю. А тільки одне – Забути, при зустрічі знов не лякатись, Що щось на душі моїй вмить оживе...
2022-12-25 05:11:55
9
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Н Ф
Емоційно, пробирає до кісточок...
Відповісти
2022-12-25 15:35:44
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Сандра Мей я рада, що вам сподобалось ❤
Відповісти
2022-12-25 17:10:42
1
Вікторія Тодавчич
@Н Ф дякуууую❤
Відповісти
2022-12-25 17:10:50
1
Інші вірші поета
Твоя любов Я тебе по-справжньому кохала... Згинь. Жити
Інші поети
Alina Bush
@alina_bush
alia gala
@galaalia
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2586
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1924