Натхнення
Куди поділось все моє натхнення? Як хоч рядок від серця напишу? Коли у мене є страшна проблема, Не маю я того, кого люблю. Кому писати я свої поеми? Кого я можу бачити у снах? Яка ж важка для мене це дилема, Коли мовчить у віршах всіх душа. Прошу тебе, о моє рідне серце, Ти закохайся раз і назавжди. Мені все рівно, хто це, бо для тебе Він кращим стане, маючи гріхи. Нехай і не взаємно все це буде, Та вірші зможу я писать тоді. Страждатиму. Навіки не забудуть, Про це кохання читачі мої.
2023-01-11 11:29:39
9
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Вікторія Тодавчич
@просто веселка щиро дякую❤
Відповісти
2023-01-15 04:41:18
1
Вікторія Тодавчич
@Натока. Я дуже рада це чути ❤
Відповісти
2023-01-15 04:41:26
1
Вікторія Тодавчич
@Тигриця ой інколи мені самій важко себе зрозуміти. Та дякую за коментар, я рада, що вам сподобалось ❤
Відповісти
2023-01-15 04:42:01
1
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2078
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2334