Натхнення
Куди поділось все моє натхнення? Як хоч рядок від серця напишу? Коли у мене є страшна проблема, Не маю я того, кого люблю. Кому писати я свої поеми? Кого я можу бачити у снах? Яка ж важка для мене це дилема, Коли мовчить у віршах всіх душа. Прошу тебе, о моє рідне серце, Ти закохайся раз і назавжди. Мені все рівно, хто це, бо для тебе Він кращим стане, маючи гріхи. Нехай і не взаємно все це буде, Та вірші зможу я писать тоді. Страждатиму. Навіки не забудуть, Про це кохання читачі мої.
2023-01-11 11:29:39
10
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Вікторія Тодавчич
@просто веселка щиро дякую❤
Відповісти
2023-01-15 04:41:18
1
Вікторія Тодавчич
@Натока. Я дуже рада це чути ❤
Відповісти
2023-01-15 04:41:26
1
Вікторія Тодавчич
@Тигриця ой інколи мені самій важко себе зрозуміти. Та дякую за коментар, я рада, що вам сподобалось ❤
Відповісти
2023-01-15 04:42:01
1
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
45
44
2147
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
44
15
1063