Бумеранг
Вікторія Тодавчич
По бумеранга ми живем закону. Все, нами скоєне, колись знайде І нас самих. З народження до скону Все, що ми кинули , до нас прийде. Як ми кохаєм — так і нас кохають. Якщо не ті, що сердце обере, То більш достойні душу не обмануть. До кожного кохання з нас прийде. Ну а якщо образим ненароком Близьких, і тих, хто робить нам добро. Напевно, бумеранга буде кроком — Сторицею нам повернути зло. А творимо добро — і нам те буде. Ми пробачаем — вибачать і нас. Тож будьмо щедрими і ввічливими, люди. Не осуждаймо — не осудять нас.
2020-02-26 14:52:29
40
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Venti//
Стих, как я поняла, на украинском, что ли? Если да, то я примерно поняла о чём он. И так же он, довольно интересный :).
Відповісти
2020-02-27 00:36:07
1
Вікторія Тодавчич
@Venti// да на украинском спасибо ❤
Відповісти
2020-02-27 04:21:47
1
Вікторія Тодавчич
рада, що вам сподобалось 🌻
Відповісти
2022-11-13 15:56:52
Подобається
Інші вірші поета
І наче вже й цвіте весна... Цілий світ .... Моє життя
Інші поети
Young Writer
@ZaraMehar
Emily Prime
@Emily_Prime
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
44
15
1054
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3280