Любов – не відчуття
Я знаю, що любов не відчуття Й воно приходить зовсім не раптово. Любов – це кожен вибір, це – життя Це кожна дія, посмішка та слово. Коли ти знаєш слабкості його І обираєш завжди бути поруч. Наперекір бажанням твоя роль – Робити все, що йде йому на користь. І хай говорять про кохання всі, Що це миттєвий спалах десь у серці, Та вірю я, що не така в нім ціль, Любов – це разом. В радості. До смерті.
2024-12-18 17:19:10
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Вікторія Тодавчич
@Володимир Брама дякую, мені приємно це чути❤
Відповісти
2025-01-04 05:51:29
Подобається
Anataya Vella
Надзвичайно чудово!
Відповісти
2025-01-06 21:33:40
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Anataya Vella дякую!!
Відповісти
2025-01-07 14:41:31
Подобається
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3157
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4891