Коли ти була поруч
Вікторія Тодавчич
Я здався в мить, коли ти була поруч, І зруйнувались сотні тисяч стін, Я зводив їх роками. Моя гордість, Основою була в будівлі тій. Ти була поруч. Все неначе сонцем Осяяло миттєво цілий світ. Немов ця мить мене зламала зовсім, Для неї наче я прожив свій вік. Мене ти не торкалась навіть словом, І поглядом повз мене знов пройшла. Та я чомусь відчув... Шалену волю...? До цього завжди прагнула душа? Ти моя муза? Ти моє натхнення? Чому перед тобою сотні стін Посипались немов з піску миттєво? Я від кохання їх колись і звів...
2024-05-14 15:28:56
13
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Микола Мотрюк
👏🏻👏🏻👏🏻
Відповісти
2024-05-17 12:20:39
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Микола Мотрюк рада, що вам сподобалось ❤
Відповісти
2024-05-17 12:21:42
1
Лео Лея
Ухх... Аж відчула цей шквал емоцій👍
Відповісти
2024-05-23 05:42:13
Подобається
Інші вірші поета
Мої слова Прокинься, душе моя... Зустріч в іншому столітті Квіти
Інші поети
Neha
@neha_09
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1924
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1923