Коли ти була поруч
Вікторія Тодавчич
Я здався в мить, коли ти була поруч, І зруйнувались сотні тисяч стін, Я зводив їх роками. Моя гордість, Основою була в будівлі тій. Ти була поруч. Все неначе сонцем Осяяло миттєво цілий світ. Немов ця мить мене зламала зовсім, Для неї наче я прожив свій вік. Мене ти не торкалась навіть словом, І поглядом повз мене знов пройшла. Та я чомусь відчув... Шалену волю...? До цього завжди прагнула душа? Ти моя муза? Ти моє натхнення? Чому перед тобою сотні стін Посипались немов з піску миттєво? Я від кохання їх колись і звів...
2024-05-14 15:28:56
13
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Микола Мотрюк
👏🏻👏🏻👏🏻
Відповісти
2024-05-17 12:20:39
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Микола Мотрюк рада, що вам сподобалось ❤
Відповісти
2024-05-17 12:21:42
1
Лео Лея
Ухх... Аж відчула цей шквал емоцій👍
Відповісти
2024-05-23 05:42:13
Подобається
Інші вірші поета
Блудний син Я повернусь... Одна мить Розум і серце
Інші поети
Cara Ebon
@caraebon
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
5276
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4374