Покарання

Вікторія Тодавчич

За що мені це покарання, Яке на смак немов нектар... Ось це оспіване кохання, Мені лишило сотні ран. Якби втекти могла з полону, І заспокоїлась душа, Та знов в думках твої долоні І спалах дивного тепла...

2024-01-21 17:07:57

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Вікторія Тодавчич

@Оксана Тухай щиро дякую 💖

Відповісти

2024-01-21 17:09:53

Подобається

Лео Лея

Отак завжди... Чудовий вірш💖

Відповісти

2024-01-22 13:45:54

Подобається

Вікторія Тодавчич

@Лео Лея дяяякую💖

Відповісти

2024-01-22 14:46:22

Інші вірші поета

Твоє ім'я... Розум і серце Характер, зовнішність, манери Я говорю...

Інші поети

dog 007

@dog_007

HAZEL GRACE

@just_another_someone

Zinzee Noel

@undiscoveredflower

Схожі вірші

Всі

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

1792

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

1828