Покарання
Вікторія Тодавчич
За що мені це покарання, Яке на смак немов нектар... Ось це оспіване кохання, Мені лишило сотні ран. Якби втекти могла з полону, І заспокоїлась душа, Та знов в думках твої долоні І спалах дивного тепла...
2024-01-21 17:07:57
11
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Вікторія Тодавчич
@Оксана Тухай щиро дякую 💖
Відповісти
2024-01-21 17:09:53
Подобається
Лео Лея
Отак завжди... Чудовий вірш💖
Відповісти
2024-01-22 13:45:54
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Лео Лея дяяякую💖
Відповісти
2024-01-22 14:46:22
1
Інші вірші поета
Я не можу Любов не потребує віршів Сотні тисяч слів Карантин
Інші поети
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2704
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3181