Розум і серце
— Не погоджусь я з тобою, розум, І думки твої, мені чужі. Я без нього дихати не можу, Темні й сірі всі самотні дні. Знову скажеш розлюбити зовсім, Та тебе не слухатиму, ні. Хай лунають докори і сльози Буду йти за покликом душі. — Ти мене не хочеш чути, серце, Біль твій – мій, його я знаю теж. Бачу я на волю, як ти рвешся Та не відпущу туди тебе. Завжди ця триває суперечка, Переможцем відчуття було. Та тепер, нехай для мене вперше Обираю сенс, а не любов.
2022-11-19 14:05:16
10
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Вікторія Тодавчич
@Airad я рада, що тобі сподобалось. Дякую ❤
Відповісти
2022-11-20 05:46:11
Подобається
Лео Лея
Чудовий вірш. Розум і серце вкрай рідко знаходять спільну мову) особливо, коли це стосується почуттів 👍
Відповісти
2022-11-21 08:51:36
1
Вікторія Тодавчич
@Лео Лея Так, знайти компроміс для них важко. Дякую ❤
Відповісти
2022-11-21 09:01:36
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2013
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1828