Розум і серце
Вікторія Тодавчич
— Не погоджусь я з тобою, розум, І думки твої, мені чужі. Я без нього дихати не можу, Темні й сірі всі самотні дні. Знову скажеш розлюбити зовсім, Та тебе не слухатиму, ні. Хай лунають докори і сльози Буду йти за покликом душі. — Ти мене не хочеш чути, серце, Біль твій – мій, його я знаю теж. Бачу я на волю, як ти рвешся Та не відпущу туди тебе. Завжди ця триває суперечка, Переможцем відчуття було. Та тепер, нехай для мене вперше Обираю сенс, а не любов.
2022-11-19 14:05:16
10
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Вікторія Тодавчич
@Airad я рада, що тобі сподобалось. Дякую ❤
Відповісти
2022-11-20 05:46:11
Подобається
Лео Лея
Чудовий вірш. Розум і серце вкрай рідко знаходять спільну мову) особливо, коли це стосується почуттів 👍
Відповісти
2022-11-21 08:51:36
1
Вікторія Тодавчич
@Лео Лея Так, знайти компроміс для них важко. Дякую ❤
Відповісти
2022-11-21 09:01:36
1
Інші вірші поета
Хай засяє надія! Я знов мовчу... Я закохалась Сумую без тебе
Інші поети
Kapitonova666 BærerLys
@kapitonova666_baererlys
Maee
@Maee
beccabuchmann
@beccabuchmann
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4824
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2528