Час
Чому так швидко час минає, Ледь-ледь торкнувшись, повз летить. А що попереду — не знаєм... За обрієм щось мерехтить. До школи вчора вперше мати, Малу за ручку відвела. Щоб там змогла всьому навчатись, А вже гляди — десятий клас. Коханку п'яту хтось дівчину, Повіз на дорогий курорт. А той продав стару машину, Щоб банку виплатити борг. Одна щасливо вийшла заміж, І діточок ростить мов цвіт. А інша вже зустріла старість, Під тягарем зігнулась літ. І що ж я цим хочу сказати? Цінуйте час, і кожну мить. Ми все одно не будем знати, Що нас чекає. Нумо жить, І всім навкруг дарити радість, Любити, тішитись життю. А потім і зустріти старість, І дати місце каяттю...
2020-07-15 17:48:27
47
11
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (11)
Kruhitka Dobro
Чудовий, добрий вірш. Хоч я рідко пишу такі оптимістично добрі вірші(майже не пишу), але цей сподобався)))
Відповісти
2020-07-16 06:12:42
1
Вікторія Тодавчич
@Kruhitka Dobro дуже дякую, мені приємно. Я часто пишу такі вірші, тому, що знаю — вони сбуваються. А я хочу в житті позитив... Гарного вам настрою ❤🍓🍉
Відповісти
2020-07-16 06:13:33
1
Kruhitka Dobro
@Вікторія Тодавчич І Вам дякую😉
Відповісти
2020-07-16 06:14:17
Подобається
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2380
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2283