Некролог

Ріна

Ти пам'ятаєш, як з надривом, шептав у трубку, що скучаєш? Як лютий вибивав із тіла дух, як я вмирала без твоїх гарячих рук? А ти казав, що як іврит мене вивчаєш? Ти пам'ятаєш? Чорт, ти пам'ятаєш?! Ти пам'ятаєш дні календаря, які тепер розвіяв вітер полем? Як ти кричав, що я тепер твоя! І та зима з розлуками і болем? І те мовчання, крик і тиша... Два тіла, свічка і стидливий місяць. Розбилось все, розтанув сніг, зацвила вишня. В твоїх руках тепер згорає інша. Ти їй так само читаєш вірші? Розказуєш про день, стираєш межі ніччю? Ти згадуєш мене, хоч мимоволі? Коли гітара грає й думки летять на волю? Для тебе мало значення все те що вчора було? Чи це лише ілюзія? Жорстока гра й пусте минуле.

2019-07-26 08:52:59

5

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Серафім

Гарно. Одночасно ніжно та болісно.

Відповісти

2019-07-26 17:12:30

Подобається

Ріна

@Серафім дякую. Я сама не очікувала, що вийде так відверто

Відповісти

2019-10-09 08:39:48

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

44

9

3990

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

16840