Ще трішки патріотизму!
просто веселка
Руки вщент розбиті, Погляд ненавистю горить! Не будем це терпіти! "На дворі війна гримить..." Довго мовчали, А ще довше терпіли. Поки якісь вандали, Нашу неньку гнобили! "Вы обстреляли Донбасс!" Гарно вам мозок промили... "Почему во всем обвиняете нас?" Ви наші землі кров'ю осквернили! Україна не буде нечисть терпіти, Зброя, на щастя, в нас є! Кометами снаряди будуть летіти, Та ми не віддамо своє!!! . . . . . . Вибачаюсь перед громадянами Росії, які тверезо оцінюють ситуацію. Всім спокою і мирного неба 🇺🇦🕊️🇺🇦
2022-02-24 20:30:54
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
просто веселка
дякую ☕
Відповісти
2022-02-24 20:49:58
Подобається
Сандра Мей
💙💛Дуже гарно, чуттєво і правдиво!!! 😭💙💛
Відповісти
2022-02-26 22:12:42
1
Інші вірші поета
... Конвалії... Забота и любовь. Присвячується всім поетам.
Інші поети
Юрий Тим
@currentlib
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12243
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4733