З колисок

Серафім

Осіння пора нещадно трощить кістки. Повітря наче наповнене фрагментами сталі. Хочеться взяти всі роки свої навзнаки Та видавити з них кожну краплю печалі. Складно дивитись в небо, його блакить Дивно шепоче до мене, кличе до себе. Наче ось-ось настане кінцева мить. Як тобі, мамо, таке? Що скажеш, нене? Що скажеш на те, що людина твоєї крові Так хоче скоріше взлетіти не маючи крил? Розкидати б рештки свої на великому полі Не треба мені ні кремації, ні могил. Нехай мої рештки з'їдять голодні вовки. Так хоч якась користь буде від мене природі. Нехай позжирають разом й мої думки Неначе робили зміни в чиїйсь погоді. Осінь мене добиває, зима ж приб'є. Наче муху на лобі, розмаже по жирній шкірі. Життя, вибачайте, мамо, ну геть не моє. І вам за це вдячний, у найбільш високій я мірі. Сміюся, ходжу, роблю звичні справи але Здається от-от підскочить в каструлі кришка. Така ось історія вийшла, малята, про це Розкаже вам в казці маленька весела мишка. Як тіло моє розгризали на сотні частин. Як смакували кожний його шматок. Як кров стікала до найбільш глибоких низин Цих земель, де вбивати почали ще з колисок.

2023-10-24 21:00:54

5

0

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1126

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1873