Вагітні смертю
Серафім
Вагітними смертю створюється мистецтво Вагітними смертю створюються дива Вагітними смертю створюється блаженство Вагітними смертю п'ється вода жива Трунок цей не знайти вам, коли ви прості Коли губи ваші не торкають сердець Коли очі ваші до морозного жаху пусті І не можете ви словами вкинути ґедзь І не можете дістати буквами до ребра Неможливо для вас осяяти ділом квартиру І поки ще є у мене жива вода Я буду підмішувати в неї потрохи пилу Трохи натхнення і стане жива вода Не просто водою - сльозами бідної Музи Яку покинули всі, яка зовсім-зовсім одна Над якою сміються усі демоняти-лакузи А ти руки цілуєш їй, стаєш на коліна Кладеш на її коліна забиту голову І кричиш: "О, Музо моя, о Музо моя нетлінна Не віддай мене мороку, не віддай мене мороку" Вагітний смертю, ти досі п'єш її сльози Солодкі неначе літом гаряча халва І як би вам тут натякнути поміж рядка Що ніякі дощі і ніякі грози, Не змінять того, що вона так і буде одна, А ви так і будете вагітними смертю P.s ідею вкрав в однієї геніальної людинки
2024-08-06 19:47:08
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
R E
"А від страху все роюиться вагітним смертю", га? Відчій, надія, та приречене бажання жити — ось чим тхне "вагітний смертю" і є в цьому танатосі щось особливо інтимне.
Відповісти
2024-08-06 20:40:15
1
Інші вірші поета
20 Самоспоживання +1 програне життя Покруч
Інші поети
Princess Girl
@Princess_life
Reham Mohamed
@Reham_mo7amed
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2499
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10802