Вірші
Дотик
Відчуваю потяг до тебе,
Тягне неначе магнітом.
Хочеться чути, відчути твій дотик,
Що буде для мене світом.
Знову порину в обійми твої,
Знову почую твій голос,
Він прозвучить так рідно мені,
Як перший, коханий, твій дотик.
2
0
148
Ти так прекрасна, наче та весна...
Ти так прекрасна, наче та весна.
Така ж вразлива, сонячна, смішна.
Словами щастя, сяєш ти не раз.
І посмішку даруєш, повсяк час.
Не маєш горя, ти в своїх очах,
Лише маленьку іскорку від болю, яка згасатиме в тобі, мабуть, не раз.
Ти так прекрасна, наче та весна...
Неначе Янгол той святий, зійшовши з неба.
P.S Просто розмова моєї душі...
6
0
302
Сонечко...
А ти і є моє спасіння від невдач,
З тобою завжди затишно, спокійно.
Буваю неуважною—пробач,
Але, коли ти поряд— можна й в пекло.
Ми стільки витримали разом всіх невдач,
Та вже багато пережили болю.
Ріднесенька моя, пробач, за стільки сліз на твою долю!!!
Люблю тебе, малеча ти моя,
І дуже хочу щастя я для тебе,
Знай, сонечко миленьке ти моє,
В житті, не зраджуватиму тебе, ніколи!!!
P.S Присвячую цей вірш, своїй найкращій подрузі!!!
Золотко, дякую, що ти у мене є!!!
7
4
481
Свята наївність
Чому життя таке несправедливе?
Одних карає, інших зовсім ні.
Чому одні живуть, вдаючи щастя, а інші геть не цінять святу мить?
Не можна так, потрібно вміти чесно, прожити довгий вік і сотню літ.
Не треба скаржитися мило, проблеми є у кожного, весь час!!!
Потрібно жити, мріяти щасливо.
Радіти кожній миті, нашого життя!!!
7
1
420
Не та...
Я вже не та, що три роки тому.
Змінилась так, що аж сама дивуюсь.
Причина вся— у пережитому житті.
І результату вже— я не здивуюсь.
А що? Я не така, як всі?
Не можу бути я жорстокою?
Чому повинна, я все горе берегти?
Чому не можу, просто відпустити?
Чому не можу, просто сумувати, ридати, аж до тошноти?
Навіщо маю, я сміятись?
Та ще й так щиро, наче від душі?
Не зможу вже, я все тримати.
Весь біль, проблеми, наче"золоті".
Не бачу ж я ,у цьому щастя.
Та й радості також, не віднайти.
Я заридаю,
сильно я заплачу.
В істериці, поб'юсь я, до крові.
І всі проблеми вже нарешті відпущу я,
Та більше їх, ніколи не знайду.
5
0
352
Душевний сніг
Надворі літо, а в душі метуть сніги.
Не гріє зовсім сонячна погода.
Печаль і сльози біля мене навкруги.
Я одинока, а для когось це— свобода.
Не гріють зовсім душу ті слова, які колись я не могла забути.
Розмови з подругою всі змінилися на раз.
І вже говоримо ми про печаль та тугу.
6
10
396
Я буду такою, якою я є...
Я буду такою, якою я є.
Ніжною, доброю, злою, слабкою.
Ніхто ж не відчує, всього мого болю, який я так довго терплю.
Не дам вже нікому, ламати життя.
Коханням не буду ніколи.
І вже буду жити сама, одна.
В сильному горі та болі.
Нікому я вже, не дозволю піти.
Піти і залишити слід,
у своєму житті.
7
5
417
Біда...
Коли мене біда спіткала сильна,
Я на весь світ про неї не кричала,
А подумки переживала та мовчала,
Хоч обливав мене крижаний піт.
Так боляче було—не передати,
Та все терпіла і трималась, як могла.
Хоча були такі моменти страшні, неначе душу виривали із грудей.
Сили ридати, вже тоді не мала,
Кричати, також не давав комок,
Лиш дихати могла,
Та цього мало.
Потрібно було жити, як нова.
7
4
511
Час
Проходять дні,
Так швидко пролітають.
Неначе одна мить,
Летить життя.
І ми не маємо вже права, щось змінити ,
Бо так, написана дорога майбуття.
Нехай не знаємо, що буде завтра, а може через років п'ятдесят,
Лиш знаю я одне,
Бережіть щастя,
Та більше віри у своє життя.
6
0
411
Я вже не можу...
Я вже не можу пережити тої болі,
Що ти залишив милий мій, мені.
Чому ж ти пишеш мені, сонце???
Навіщо робиш боляче мені, після розлуки нашої гіркої.
Вже не повернемо з тобою ті часи, коли ми разом могли бути,
Коли не знали разом ми журби,
Тоді, як відчували світ кохання.
3
0
375
Мовчання
Вже стільки клялася собі,
Не треба людям довіряти...
Сьогодні щиро посміхається тобі,а завтра буде каменем жбурляти.
Розкриєш душу,вискажеш усе, про те, що наболіло вже, набридло,
А він твій біль по світу рознесе,
Ще й у кінці слова твої на нуль помножить.
Не скажу людям. Досить. Буду вже мовчати.
Весь біль я буду, вже сама переживати.
4
0
396
Подруга моя найкраща
Подруга моя найкраща,
Я дякую тобі за все!!!
За те, що другом мені стала,
За те, що ти мене прийняла,
Такою, як я є в житті.
Ти знаєш сонце, не покину,
Не зроблю боляче тобі.
Лиш обійму тебе я сильно,
Та скажу: " Дякую тобі!!!"
P.S Присвячую цей вірш своїй найкращій та найріднішій подрузі.
6
2
374
