Мовчання

Анастасія

Вже стільки клялася собі, Не треба людям довіряти... Сьогодні щиро посміхається тобі,а завтра буде каменем жбурляти. Розкриєш душу,вискажеш усе, про те, що наболіло вже, набридло, А він твій біль по світу рознесе, Ще й у кінці слова твої на нуль помножить. Не скажу людям. Досить. Буду вже мовчати. Весь біль я буду, вже сама переживати.

2019-07-03 11:35:37

Інші вірші поета

Сонечко... Душа Біда... Не та...

Інші поети

Алина Забуга

@AlinaZabuha

Sweet_ k452

@sweet_452

Mila Kaminska

@Mila_Kaminska

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1891

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6255