Сонечко...
Анастасія
А ти і є моє спасіння від невдач, З тобою завжди затишно, спокійно. Буваю неуважною—пробач, Але, коли ти поряд— можна й в пекло. Ми стільки витримали разом всіх невдач, Та вже багато пережили болю. Ріднесенька моя, пробач, за стільки сліз на твою долю!!! Люблю тебе, малеча ти моя, І дуже хочу щастя я для тебе, Знай, сонечко миленьке ти моє, В житті, не зраджуватиму тебе, ніколи!!! P.S Присвячую цей вірш, своїй найкращій подрузі!!! Золотко, дякую, що ти у мене є!!!
2019-12-13 11:52:12
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Анастасія
@Серафім і я тебе!
Відповісти
2019-12-13 15:23:01
Подобається
Анастасія
дякую!!!
Відповісти
2019-12-13 16:05:31
Подобається
Анастасія
спасибо
Відповісти
2019-12-13 19:36:46
Подобається
Інші вірші поета
Я буду такою, якою я є... Мовчання Біда... Час
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2611
Пора нахлынувших надежд
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
2654