Біда...
Анастасія
Коли мене біда спіткала сильна, Я на весь світ про неї не кричала, А подумки переживала та мовчала, Хоч обливав мене крижаний піт. Так боляче було—не передати, Та все терпіла і трималась, як могла. Хоча були такі моменти страшні, неначе душу виривали із грудей. Сили ридати, вже тоді не мала, Кричати, також не давав комок, Лиш дихати могла, Та цього мало. Потрібно було жити, як нова.
2019-07-11 11:47:50
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Анастасія
Спасибо. Приятно...
Відповісти
2019-07-11 11:54:25
Подобається
Анастасія
мг
Відповісти
2019-07-11 11:55:41
Подобається
Анастасія
что хоть кому-то, литературно вкусно
Відповісти
2019-07-11 11:57:03
Подобається
Інші вірші поета
Час Душевний сніг Мовчання Я буду такою, якою я є...
Інші поети
R E
@Rocks_Eyha
Veronika Yupyn
@Veronika_Yupyn
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16766
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9295